24 квітня наш восьмий клас разом із Юлією Василівною Дегтярьовою відвідали ветерана війни та праці Лідію Григорівну Демченко. Це найстаріша і найбільш шанована жителька нашого села. Ми зустрілися з миловидною жіночкою, яка при своєму поважному віці, має світлу пам'ять, добре орієнтується в навколишньому житті.  З цікавістю ми слухали розповідь Лідії Григорівни, спогади про своє минуле. 
Народилася ця чудова людина 7 липня 1923 року в селі Олександропіль в багатодітній родині. Була  допитливою та працьовитою, тому на «відмінно» закінчила сім класів  і вступила на навчання до Дніпропетровського медичного училища, по закінченні якого була направлена на роботу до міста Львів. Тут її і застала війна. З перших днів війни вона була призвана для роботи в госпіталі. Переправляли ранених на схід, потім попала в полон. У грудні 1941 року повернулася додому. А в 1942 році у червні забрали на примусові роботи до Німеччини. То страшні були роки: голод, холод, знущання. Але віра в перемогу додавала сил вижити і діждатися перемоги. Та довгою виявилася дорога до рідної землі, і лише в грудні 1945 році повернулася до рідної хати. 
Працювала в Олександропільській лікарні.  Створила сім’ю. Виростила чотирьох дітей: двох синів та  двох дочок. Всі одержали освіту, створили сім’ї. З 1989 року  - Лідія Григорівна на заслуженому відпочинку. Має бойові нагороди: ювілейні медалі, орден «За мужність»,  пам’ятний знак «50 років визволення України», чотири рази обиралася депутатом сільської ради. Зараз  Лідія Григорівна проживає разом з донькою, яка піклується про неї, радіє зустрічі з дітьми, онуками, сусідами. 
На кінець зустрічі ми  подякували Лідії Григорівні за цікаві спогади і побажали міцного здоров’я та довголіття.

Грипа Тетяна, 
учениця Олександропільського НВК