Пам’ять... Вона нетлінна і вічна. Вона дивиться на нас із старих фронтових фотографій, з тих речей, які зберігають колишні фронтовики, і не дає померкнути жодній героїчній сторінці історії перемоги над фашизмом. А ми, молоде покоління, про бойові подвиги, воєнне життя можемо сьогодні дізнатися тільки з розповідей ветеранів, кінофільмів, творів художньої літератури. Такими словами розпочалася лінійка-реквієм «Весна іде, і переможним кроком в тюльпановому вічному вогні, йде травень крізь хвилини, дні і роки,  несе нащадкам спогади свої» , яка проводилася напередодні Дня Перемоги.

Учні школи ретельно готувалися до свята. Дівчатка( Приходько А., Могила Д., Пурис О., Миронюк А., Кушпіт Т.) знайшли нові пісні про Велику Вітчизняну війну. Затамувавши подих, під час перегляду кадрів кінохроніки, присутні слухали у виконанні юних співаків ці пісні.

Минають роки, відлітають у вічність. Минуло стільки років, відколи замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов на нашу землю мир довгожданний, вистражданий, оплачений найвищою ціною людського життя. Все далі відходять грізні і важкі роки Великої Вітчизняної війни, але не згасає пам’ять про тих, хто не шкодував своєї крові, свого життя. Кожен із нас поділяє думку, втілену в словах : „Ніхто не забутий, ніщо не забуто”.

Зараз вони – ветерани, літні люди і шановані. З онуками, а дехто вже з правнуками. А тоді ж вони були зовсім юними. Що залишила їм на згадку війна, крім страждань?

Перед учнями   зі своїми  спогадами виступив ветеран Великої Вітчизняної війни Халецький В.П., а діти вручили квіти.

Всю доброту, яка існує в світі,

Всю радість, що живе серед людей,

Найкращі всі, що до вподоби, квіти

Даруєм вам у цей святковий день.

Мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини – це трагедія. А коли мільйони… Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів, однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації. Роки... Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони – святиня нашої пам’яті. Вшанували  загиблих хвилиною мовчання , а найкращі учні школи  поклали квіти на Могилу Невідомого солдата.

День Перемоги! День Перемоги! Іде по країні весна.Дев’ятого травня! Дев’ятого травня! Війна закінчилась страшна.

Закінчилася лінійка словами :

Не владний Час   війни зітерти слід

І вдячна пам’ять   вічно буде жити. 

І запустили в небо кульки пам’яті учні 1 класу.