Деякі кажуть, що не потрібно. Потрібно! Потрібно до того часу, поки людство неспроможне бути сказати: «Ми не тільки не хочемо війни, ми зробили все, щоб її не було і її не буде!».

   На минулому тижні  у Привільнянській СШ Солонянського району проводились заходи до Дня виведення радянських військ з Афганістану, а саме: виставка фотографій «Афганістан болить в моїй душі», Єдиний урок мужності «У полум’ї війни», а також пройшла зустріч з учасниками бойових дій в Афганістані та на території інших держав під назвою «Життя, обпалене війною», адже 15 лютого минає 25 років із дня закінчення війни в Афганістані. Але ця війна наза­вжди залишиться болем у серці нашого народу. «Немає більшої любові, ніж та, коли положиш душу свою за друзів своїх», співається в одній з післявоєнних пісень. 25 грудня 1979 року Радянські війсь­ка були введені в Афганістан для виконання інтернаціонального обов'язку. Для тисяч радянсь­ких солдат, їхніх батьків, матерів, братів, сестер розпочалася були віддати найдорожче - життя.

    Гості школи – воїни-інтернаціоналісти розповіли, що так сталося, що 25 грудня 1979 року, частини обмеженого контингенту радянських військ ступили на землю багатостраждального Афганістану. Україна тоді входила до складу Радянського Союзу, і тому наші солдати теж стали учасниками воєнних дій. В цьому опаленому, кам'янистому краю, окропили своєю кров'ю непрохідні гірські стежки вчорашні школярі, солдатською мужністю і вірністю солдатському обов'язку : і тисячі тисяч, покоління дев'ятнадцяти-двадцятилітніх...
   Багатьом із них ніколи вже не повер­нутися до рідної хати, не побачити ні рідних, ні неба, ні гарної землі. Вони поляжуть навіки. Кого поховають товариші, хто пошматований розле­титься в прах на гігантських фугасах. І тільки гнівний його дим понесуть над землею східні вітри. Хвилиною мовчання учні, педагоги та гості школи вшанували пам'ять загиблих в горнилі війни.

Пилипенко С.М.,

заступник директора з виховної роботи

Привільнянської СШ

Солонянського району