12 лютого у шкільному музеї Тритузнянського НВК відбулася лінійка-реквієм до Дня виводу радянських військ із Афганістану.

За кожним воїном-афганцем – доля, життєвий подвиг, крок у безсмертя. У страхітливому полум’ї війни народжувались молоді солдати і командири, вони – з перших днів служби в Афганістані пізнали ціну життя, склали екзамен на зрілість.

Поіменно згадавши земляків-односельціві, що стали учасниками бойових дій у Афганістані, бібліотекар Пилипенко В.В. прочитала хвилюючий вірш від імені матерів афганців. Хронологія подій війни в Афганістані, тривалість воєнних дій, чуттєві пісні сучасників  - все це поглинуло увагу дітей, а дорослих повернуло у спогади.

Чи потрібно згадувати про події більш ніж двадцятилітньої давнини, коли наша країна палає тепер? Звичайно, потрібно. Це треба робити до тих пір, поки людство не спроможне буде сказати: «Ми не тільки не хочемо війни, ми зробимо все, щоб її не було». І лише за цієї умови війни не буде!

Війна безжально перекреслила наші надії, плани. Вона понівечила долі молодих хлопців. Там, на сході України, серед моторошних смертей, коли життю щохвилини загрожує  небезпека, народжуються нові герої. Серед солдатів багато і колишніх воїнів-афганців. Вони не можуть собі дозволити стояти осторонь подій, де їхній досвід так потрібен.