І знову по планеті весняною ходою йде травень, несучи всім народам Європи радісне свято – 67 річницю Перемоги над фашизмом. День Перемоги для кожного громадянина України – найсвітліше і водночас найсумніше свято з усіх свят, адже воно символізує звитяжну Перемогу, яка принесла світло і життя, але здобуті важкою ціною – кров’ю.

       Колосяться багаті хлібні поля, квітують неповторні долини, височіє бездонне небо понад всіма країнами Європи, де у чорні дні війни ступала нога нашого Солдата, Воїна, Захисника, ціною життя якого ясна Перемога тріумфувала 9 Травня 1945. Радість, надії і сподівання, розпач і нескінченне море сліз за тими, хто поліг у боях і більше ніколи не повернеться...

       До свята Перемоги готуються в кожній оселі, в кожному місті і селі. Військове особливо готується до нього, адже у нас завжди багато гостей.

       Приємно сказати, що у наше село, на місце форсування Дніпра, для ознайомлення з визначними місцями рідного краю завітали гості: голова райдержадміністрації Левченко Г. В. та голова районної ради М’яснікова Л. М.

       Геннадій Валентинович та Людмила Миколаївна з цікавістю слухали розповідь керівника музею школи Пшенічнікової Валентини Сергіївни про героїзм радянських бійців під час Переправи.

       Ознайомилися гості і з музеєм школи. Приємно, що гостям сподобався музей і його експонати. Геннадій Валентинович та Людмила Миколаївна оглянули також меморіал, звернувши увагу на  санітарний стан  прилеглої території. З головою Військової сільської ради Сьомаком О. І. було визначено план робіт по усуненню недоліків.

       Всі школярі Військової середньої загальноосвітньої школи знають про День Перемоги із уроків історії, із розповідей тих, хто воював, чи у дитинстві пережив тягар війни. На виховних годинах, присвячених подвигу українського народу, всіх братніх народів колишнього СРСР, класні керівники і організатор Пшенічнікова Валентина Сергіївна відвертими, дохідливими словами, з яких струменить біль і шана, розповідають про непогасний подвиг. У Валентини Сергіївни – дар вихователя, організатора. Побувавши на виховних годинах, які вона проводила до будь-яких свят, захочеться ще раз і ще раз послухати її проникливі слова. Вона має геніальний дар переконувати, простими словами сказати про величне так, що відразу сприймаєш все сказане до серця, хочеш бути кращим, схожим на тих, хто у свої 16 і 17, такі ж юні і пломінкі, як нинішні старшокласники, з криком «Ура!» бігли в атаку, кидалися на амбразури, ішли на смерть заради Батьківщини, заради нас з вами.

       Учні школи присвятили Дню Перемоги багато трудових днів. Із великим ентузіазмом впорядковували братську могилу у центрі села, побілили дерева. Важливо сказати, що на території села 4 братські могили. За кожною з них закріплені організації, які працюють у селі. Під постійною увагою учнів і вчителів також і пам’ятник загиблим воїнам у парку і центральний монумент Слави. Їх приведено в належний стан.

       Учні школи приводили до ладу і асфальтові дороги, які ведуть до Монументу Слави, саджали тюльпани біля пам’ятника воїну над Дніпром… Керівник музею бойової слави Пшенічнікова В. С. давно виносила мрію посадити на меморіалі тюльпани, щоб у травні червоніли вони серед степової трави, нагадуючи, скільки крові радянських солдат пролилося на нашу землю за мирне небо, за свободу, за життя без фашизму, щоб квіти палахкотіли щирою шаною і подякою тим, хто не повернувся.  Про цю ідею в минулому році сказала вчительці біології Солонянської СШ №2 Грипас Л. В. І ось одного квітневого дня учні цієї школи на чолі з директором Луговою С. О. прибули на місце форсування Дніпра з цибулинами тюльпанів, насінням квітів. Під керівництвом біолога Грипас Л. В. учні Військової та Солонянської СШ №2 висадили квіти. Полили їх. Але не весь меморіал було засіяно квітами. Тому стурбована Валентина Сергіївна звертається  до всіх небайдужих людей відгукнутися і допомогти, передавши у Військову школу цибулини тюльпанів у вересні. Адже їх потрібно багато.

        Ця акція надзвичайно важлива, тому і діти Військової СШ з радістю приносили з дому цибульки тюльпанів; їх не потрібно було припрошувати і надто переконувати, натомість вони питали, чи потрібно ще і раділи, як буде гарно, коли вони зацвітуть.

       До Дня Перемоги були присвячені і спортивні свята, спартакіади та естафети, під час яких кращими спортсменами школи виявилися учні 9 класу Литвинець Настя та Куценко Микола; учні 8 класу Шеремет Сергій та Базюкевич Олександр; 7 класу Чушев Юрій та Шава Євген;10 класу Гончаренко Олександр; 11 класу Бажан Ярослав та Ткаленко Максим і багато інших.

       А змагання з футболу, шашок, волейболу ще раз довели, що наші учні гарні спортсмени, особливо команди 7, 8  і 9 класів.  На урочистій лінійці переможці отримали похвальні листи за спортивні перемоги. Учні школи брали також участь у конкурсі «Пам’ять 20 століття” та всіх номінативних заходах, присвячених Дню Перемоги.

       А якими незабутніми для школярів були зустрічі із учасниками Великої Вітчизняної війни, дітьми війни: Говорухою Н. І, Житовецькою Л. , учасниками боїв у Афганістані Штефаном Г. Г., Місюрою А. В. Школярі не лише збагатилися знаннями про незабутні воєнні дні, а і мали можливість висловити своє ставлення до подій, послухати пісні на воєнні тематику у виконанні Місюри Олега.

       Уже кілька десятків років у школі функціонує краєзнавчий музей Слави. З 1987 року Пшенічнікова Валентина Сергіївна збирала матеріали для музею, писала листи, зустрічалася із учасниками форсування Дніпра, випрошуючи фотографії, експонати, щоб багатим був музей. Валентина Сергіївна щиро вдячна всім, хто їй допомагав у цьому питанні.  І хоча її основне покликання – вчитель фізики та організатор, ще один дар – керівник шкільного музею -  невід’ємний від неї. Недарма музей  визнано зразковим, одним із кращих шкільних музеїв в області. Валентина Сергіївна просто горить бажанням щораз збагачувати музей новими експонатами, листами. Музей прекрасний, тому не лише військовчани, а і школярі з різних куточків області приїжджають до нас на екскурсії. Є свої власні екскурсоводи: Катерина Глущенко, Говоруха Сергій, Базюк Сніжана, учні 8 класу, які з ентузіазмом розповідають відвідувачам про подвиг наших воїнів під час славнозвісної Переправи у 1943 році. І постають страшні картини минулого: зривається земля, падають в атаці бійці, у червоних від крові водах Дніпра – тривожний наступ атаки і перемоги...

       І наче звучать понад принишклими напередодні славетного свята 9 Травня слова тих, хто віддав своє життя заради сонячного сьогоднішнього дня:

Я до вас з небуття промовляю важкими словами.

Я до вас повернувся із бою страшного з піснями.

І хоч в серці моїм заржавіла фашистськая куля,

ви не вірте, - Я є! – доки в світі мене не забули!

Вільна моя країно, вислухай свого сина:

Хай не зів’януть рано в полі волошки сині!

Хай не зів’януть рано чисті серця сміливі!

Я повернусь до мами! Дай мені, смерте, крила!

       Шановне свято Перемоги, ми вкотре тобі звітуємо, неначе знову промовляємо клятву – ми, сьогоднішнє покоління, з шаною і вдячність бережемо свято пам’ять про всіх полеглих, про всіх, хто лишився живими, вийшовши з пекельного вогню війни; ми доводимо свою повагу і вдячність Вам, шановні воїни, ветерани і учасники Великої Вітчизняної війни, діти війни своїми справами, діяннями, і низько схиляємо свої голови – Слава Вам!

                                                      Козлова О. О. , вчитель Військової СЗОШ